У статті розглянуто проблему громадянського виховання молодших
школярів в процесі культуровідповідного принципу виховання особистості у
педагогічній теорії й практиці Ф.А.В.Дістервега
Ключові слова: принцип, культуровідповідність, громадянське виховання.
На сучасному етапі реформування освіти в Україні
актуального звучання набули питання інтегрування досягнень
світової та вітчизняної педагогічної думки. За таких умов визначено
пріоритет глибокого і системного вивчення та творче
використання культурно-історичної спадщини кращих просвітян,
науковців світу, фундаторів педагогіки як науки. Приєднання системи
освіти України до Болонського процесу вимагає орієнтації навчально-
виховного процесу на формування в кожної особистості досвіду
самостійної ініціативної навчальної діяльності.
На вирішення цієї проблеми спрямована робота всіх ланок суспільства,
перш за все - освітньої системи. В умовах економічної розрухи в період
переходу до ринкових відносин відбуваються процес моральної та соціальної
деградації певної частини молоді, надмірне захоплення негативними
формами комерційного бізнесу, низькопробними зразками вітчизняної та
імпортованої зарубіжної культури. Тому вже сьогодні необхідно поставити
питання про виховання громадянина країни, звертаючи особливу увагу на
виховання підростаючого покоління.
У своїх педагогічних працях Ф.А.В.Дістервег виступив на захист ідеї
загальнолюдського виховання, визначив сутність виховання особистості
дитини, обґрунтував цілі, завдання та основні принципи. Так, основною
метою виховання визнавав виховання гуманних людей і свідомих громадян,
виховання в них любові до всього людства і свого народу, здатних до
самореалізації і творчості [6, 286].
У «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті»
говориться, що «головна мета української системи освіти – створити
умови для розвитку самореалізації кожної особистості як громадянина
України, формувати покоління здатні навчатися впродовж життя,
створювати й розвивати цінностей громадянського суспільства». Таким
чином, однієї з головних цілей української освіти постає громадянський
розвиток учнівської та студентської молоді, який, у свою чергу, реалізую
патріотичне виховання.
Відтак, патріотичне виховання постає основою громадянського
розвитку, а останній відноситься до першого як загальне до особливого,тому
обрана тема актуальна.
Метою статті є висвітлення ідей А.Дістервега щодо громадянського
виховання та визначення шляхів їх використання в сучасній початковій
школі. „Істина, - за А.В. Дістервегом, - знаходится у вічному русі разом із
людським родом”. У людей потрібно виховувати в єдності любов до всього
людства i до свого народу [7, 149].
За Дістервегом принцип культуровiдповiдностi означає, що
природовідповідне виховання треба узгоджувати ще й з конкретними
соціально-історичними умовами життя дитини, з духовним життям
суспільства. Дитину потрібно виховувати для даного часу і у відповідності до
умов життя даного народу, враховувати всю культуру у широкому смислі й,
особливо, культуру країни, яка є батьківщиною для дитини.
На його думку, в педагогіці недостатня увага приділяється
громадянському вихованню, яке передбачає знання національного характеру
і наявності в самому вихованні цього характеру. "Кожна нація, - підкреслює
він, - має свої особливості, зумовлені природою та історією, свій
національний дух". Потреба національного виховання, наголошує Дістервег,
це природна потреба кожної людини [11, 157].
Розвиток особистості в дитинстві відбувається під впливом різних
соціальних інститутів: сім'ї, школи, позашкільних установ, а також під
впливом засобів масової інформації (друковані видання, радіо, телебачення) і
живого, безпосереднього спілкування дитини з людьми що його оточують.
Сім'я є моделлю суспільства на конкретному історичному етапі розвитку,
відображає його моральні та духовні особливості. Основи світобачення,
розуміння навколишнього світу закладаються в дитині з перших днів її життя
завдяки спілкуванню з батьками, близьким оточенням. Тому сімейно-
родинне виховання є першоосновою формування життєвих цінностей
дитини.
Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - такий шлях
розвитку кожної людини, формування її національної свідомості й
громадянської зрілості. Родинне виховання - це природна і постійно діюча
ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя.
Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю,
підвищувати її психолого-педагогічну культуру, активно впливати на
взаємини між її членами.
Батьки, вчителі, вихователі мають помічати і розвивати в кожній
дитині національно-психологічні особливості. Недооцінка, нехтування всім
багатством і різноманітністю якостей, відтінків національної психології
(темпом і способом мислення, перебігом емоцій, почуттів, особливостями
мовлення тощо) збіднює психічне життя дитини, звужує світосприймання,
спотворює оригінальне світобачення [1, 6-7].
Зміст освіти, форми і методи навчання та виховання в школі мають
будуватися на засадах гуманізму, з урахуванням багатовікової історії народу
на основі його національно-культурних особливостей і традицій, збагачених
ідеалами та нормами загальнолюдських цінностей, інтернаціональними
здобутками[4, 24].
Головним змістом освіти повинно стати вивчення історії та життєвого
досвіду рідного народу, що забезпечить найбільш суттєву для кожної
особистості етнічну або культурну ідентифікацію, та дозволить людині
відкрити для себе свою справжню природу, духовність, досвід буття і,
можливо, подальшу долю. Певні традиції, обряди, звичаї, а також історичні
події, героїв та цінності національної культури потрібно вивчати не
відсторонено, а включаючи безпосередньо в життєдіяльність особистості.
Цілі і завдання громадянської системи виховання досягаються насамперед
через глибоке і всебічне оволодіння учнями змістом освіти, який має
втілювати у собі національні та загальнолюдські цінності.
Освіта утверджує громадянську ідею, сприяє національній
самоідентифікації, розвитку культури українського народу, оволодінню
цінностями світових культур, загальнолюдськими надбаннями.
Реалізація основних завдань і принципів виховання у національній
системі освіти, формування громадянина здійснюється у ряді пріоритетних
напрямів:
1. Патріотичне виховання - формування патріотичних почуттів
означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до
трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання української держави.
Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке
розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на
захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними
знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові
традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.
2. Моральне виховання - прищеплення й розвиток моральних
почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами,
що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації,
найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків
своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей
[8, 14].
Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість
і вихованість особистості. Виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які
ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації,
громадянське виховання передбачає вироблення умінь власноручно
примножувати культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й
відтворювати прекрасне у повсякденному житті.
В системі народної освіти громадянське виховання здійснюється з
урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових
особливостей дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Пояснюється
це особливостями психології дітей, прикметою яких є здатність охоче
пізнавати навколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки,
виробляти власне світосприймання та світобачення. Саме тому основи
громадянського виховання значною мірою закладаються в цей період життя
та навчання [11, 154].
Громадянське виховання має здійснюватись на всіх етапах навчання
дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і цілісність
особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі
інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання
громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору.
Головними складовими національного виховання є громадянське та
патріотичне виховання.
Вимоги до виховання громадянських якостей в процесі навчально-
виховних заходів:
Перша вимога: вони повинні спиратися на знання, здобуті на уроках,
поглиблювати та поширювати їх, адже тільки на ґрунті знань формуються
стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій.
Друга вимога: заходи громадянського змісту повинні логічно
продовжувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принцип
послідовності.
Третя вимога: виховні заходи мають бути доступними, цікавими, щоб у
процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива
самовираження, щоб кожен співпереживав, відчував від участі задоволення й
насолоду.
Громадянське виховання в Українській державі має бути спрямоване на
формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів,
переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань
вітчизняної і світової духовної культури, досягнення високої культури
міжнаціональних взаємин.
Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість
національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу,
готовності до праці в ім'я України. Ціновим засобом відродження нації є
формування в людини національної гідності й гордості за свою Батьківщину,
відмова під почуття національної меншовартості, від почуття національної
неповноцінності, що формувалося віками.
Використана література
1. Вишневський О. Ще раз про народження громадянина. Національність і
громадянськість у сучасному українському вихованні / О. Вишневський.-
Освіта, – 2002. – с. 6-7.
2. Від людини освіченої - до людини культури ∕ за ред. О. Савченко:
Рідна школа. - 1996. - №5-6. - с. 2.
3. Громадянське виховання підлітків як соціально- педагогічна проблема / за
ред. Л. Пічуріна-Шумейко: Рідна школа., – 2001. – № 4. – с. 6-10.
4. Гуманізм у вихованні підростаючої особистості ∕ за ред. Бех І.Д.: Рідна
школа. - 1995. - №9. - с.23-25.
5. Демократичні цінності у становленні громадянина: Педагогіка і
психологія ∕ за ред. Тараненко І.Г. - 1997. № 2.
6. Джуринский А.Н. История образования педагогической мысли: Учеб.для
студ.высш.учеб.заведений ∕ А.Н. Джуринский.- М.: ВЛАДОС, 2004. – 400 с.
7. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения ∕ Дистервег А.-М.:
Учпедгиз, 1956. – с.136-203.
8. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність ∕ П.І.
Дроб'язко. - К.: Видавничий центр "Академія", 1997. – 184 с.
9. Духовні цінності в становленні особистості громадянина: Педагогіка і
психологія ∕ за ред. М.Й. Боришевський. - 1997. № 1.
10. Концепція громадянського виховання особистості в умовах
розвитку української державності: педагог.газета. -2000. – № 6 (72).– 6 с.
11. Левківський М.В., Колодій О.С. Головні аспекти громадянського
виховання: полікультурний аспект. Проблеми освіти: Збірник наукових
праць ∕ М.В. Левківський, О.С. Колодій. – Вип. 82. – Вінниця-Київ, 2015. – с.
152-156.
12. Пискунова А.И. История педагогики и образования. От зарождения
воспитания в первобытном обществе до конца ХХ в.: Учебное пособие
для пед. учебных заведений / А.И.Пискунова.– М.: Сфера, 2001. – 512 с.
13. Салимова К.И., Безрогова В.Г. Гуманистическая мысль, школа и
педагогика эпохи позднего Средневековья и начала Нового времени
(Исследования и материалы): Сб. науч. тр. / К.И. Салимова., В.Г. Безрогова.-
М.: Изд-во АПН СССР, 1990.– 200 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар